ЗЕМЛЯКИ СЛАВЕТНІ Й НЕЗАБУТНІ
Залишатися в пам’яті народу дано не кожному.
Це прерогатива обдарованих, сміливих, неординарних постатей.
Славетними і незабутніми іменами можуть похвалитися і Козиряни.Ці імена назавжди закарбовують в головах
і серцях людей той прадавній генетичний зв’язок з Батьківщиною, коли почувши знамените прізвище та місце
де він народився, можеш з теплом і гордістю сказати: це мій земляк, мій знаменитий земляк!
Сандуляк Леонтій Іванович
1937 р. н. Професор, доктор медичних наук ,
Перший демократично обраний народний депутат СРСР від Буковини (1983 рік) ,
Перший Надзвичайний і Повноважений посол України в Румунії , перший голова
Народного руху Буковини , Перший голова “Зеленого світу Буковини”
Герасимчук Дмитро Констянтинович
(12.09.1942 — 2000) — український письменник.
Відомий письменник , автор більше 40 видань ,
член спілки письменників України.
У 1967 році, у 25-річному віці, він досить потужно заявив про себе збіркою новел
«Снять квітами зорі» і повістю «Дана». Народився Дмитро Герасимчук 12 вересня
1942 року в селі Козиряни Кельменецького району Чернівецької області.
Закінчив факультет журналістики Львівського дуржуніверситету імені Івана Франка.
Працював у газеті «Львівський залізничник». У 1968 році був прийнятий у Спілку
письменників СРСР. Тривалий час був відповідальним секретарем Львівської обласної
організації Спілки письменників України, власним кореспондентом газети «Літературна
Україна» по західних областях УРСР. Окремими виданнями вийшли збірка коротких повістей
«Тепле літо» (1973); книжки повістей та оповідань «Вітер з поля» (1976),
«За всі роки до нашої любові» (1978); книжечка для малят «Даринка» (1977);
книжка повістей «Чому біжить останній…» (1981); збірки повістей та оповідань
«Літак зі Львова» (1984), «Червоний виноград» (1985); роман «Ріка» (1987)…
У Москві у перекладі російською мовою вийшли книжки прози «Ветер с поля» (1980)
та «Почему бежит последний» (1985). Окремі твори Дмитра Герасимчука перекладалися
на болгарську, угорську, румунську, білоруську, грузинську, вірменську, литовську мови.
Був удостоєний обласної комсомольської премії ім. Олександра Гаврилюка.Юхим
Кривий Василь Дмитрович
01.01.1947р.н.- 19.10.2017
Український журналіст, народознавець, фольклорист та редактор .
Заслужений журналіст України. Лауреат премії ім. В'ячеслава Чорновола
за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики та обласної премії
ім. Олекси Романця за розвиток краєзнавства, збереження культурної
спадщини Буковини. Член Національної спілки журналістів України.
Василь Дмитрович уродженець села Козиряни. Закінчив Козирянську восьмирічну і Лівинецьку середню школи, філологічний факультет Чернівецького державного університету. Працював учителем української мови і літератури в Корчівській середній школі Глибоцького району. Після служби у війську стає до праці у редакції Кельменецької районної газети «Наддністрянська правда» (нині – «Рідне слово»). Пройшов шлях від літпрацівника до заступника редактора та редактора часопису. Після виходу на заслужений відпочинок не припиняв творчий зв’язок з районною газетою – систематично публікував мініатюри на теми сьогодення. Став автором книг “Веселка над Дністром” (2006), “Животоки” (2006)… Василь Дмитрович практично усе своє життя присвятив слову та народній традиції. Автор чотирьох книг, останню з яких (народознавчий роман-хроніку «Козиряни») як відданий син своєї землі Василь Кривий присвятив рідному краєві. Без перебільшення можна сказати, що ця людина була серцем і душею бессарабської традиції.
Колоритні звичаї Наддністрянщини захопили Василя Дмитровича, їх збереження, відтворення та популяризація стали справою життя. Усім присутнім на фольклорно-етнографічному дійстві «Осінь весільна», котре відбувалося у музеї архітектури та побуту, запам’яталося щире і водночас професійне відтворення бессарабського весілля, на якому старостував саме Василь Кривий. Ніхто і подумати не міг тоді, 1 жовтня, що це – лебедина пісня для нього, його останній виступ…
Кажуть, що людина живе стільки, скільки живе пам’ять про неї. Пам’ять про Василя Кривого, вірного сина своєї землі і відданого хранителя традиції, збережеться направду на віки у його друкованому слові, у його настановах сучасникам, у світлих споминах рідних і близьких. Проте сум від непоправної втрати нічим не зупинити…
«ЛIТА МОЇ БАГАТI НА ВРОЖАЙ…»
Режисер-постановник, сценарист і незмінна ведуча багатьох міських та обласних свят, літературно-музичних композицій, конкурсів, фестивалів, поетеса, частину віршів якої покладено на музику композиторами Кам?янця -Подільського, і просто чарівна жінка з харизмою.Це Ніна ЛАТЮК,завідувач денного відділення режисури, кінофотовідеосправи, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва та бібліотечної справи коледжу культури та мистецтв.2002 р. за сприяння колишнього директора училища культури Євгенії Станішевської було надруковано першу збірочку поезій Ніни ЛАТЮК «Я злітаю на крилах поезії в небо…» До неї увійшли вірші про сенс життя, невпинний плин років, дитинство, рідний край, кохання, про долю тих, хто пов’язав своє життя з мистецтвом.
З того часу її вірші прикрашають літературні альманахи та поетичні збірки: « Травневий буйноцвіт» (2005), « Грані тисячоліть на струнах слова» (2006), « Поема різьблена з граніту і сердець» (2009), « Джерела душі» (2012), « Вклоняємось красі земній» (2013). Щедрим на авторські публікації став 2015-й рік: збірка поезії , присвячена Небесній Сотні « Вони злетіли журавлями в небо», літературно – мистецький збірник « Phoenix» та збірка віршів « Босоніж по стерні»
Шваб Павло Гаврилович
(13.07.1946 — 21.12.2001) Спортивний журналіст і футбольний статистик , організатор і перший редактор популярної у Чернівцях газети “Чернівці – сіті плюс”, засновник, видавець і редактор першої в краї спортивної газети “Буковина спортивна”, член спілки журналістів України.)
Народився 13 липня 1946 року в селі Козиряни Кельменецького району Чернівецької області. У 1969 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету. Працював старшим редактором редакційно-видавничого відділу Чернівецького облуправління по пресі. Засновник і редактор газети «Буковина спортивна» (грудень 1990 — грудень 1993 рр.) Автор кількох книг-довідників про футбол, перших в Україні довідників про хокей на траві та жіночу футбольну команду («Буковинка» — Чернівці). Працював завідувачем рекламного відділу газети «Молодий буковинець». Писав на спортивні теми. Помер 21 грудня 2001 р.
Мельник Марія Володимирівна
1950 р. н.
Учитель вищої категорії, учитель-методист. Відмінник освіти України (1994). Заслужений вчитель України (2002). Лауреат Премії ім. О. Поповича (1995). Нагороджена Грамотою Міністерства освіти і науки України (1999).Видано буклет авторських уроків національно-патріотичного спрямування «Щоб у серці жила Україна» (1989).Високо оцінено авторські уроки «Ліна Костенко – духовний олімп України», «Сходження у безсмертя» (2000).Видано окрему добірку «Дивосвіт літератури рідного краю» (2004);науково-методичний посібник «Інноваційні технології та науковий пошук при викладанні української словесності» (2005); буклети з досвіду роботи: «Організатор і наставник» (1988), «Ідеї, поради, пропозиції», «Робота творчих клубів. Педагогічні ради. Проблеми. Пошуки» (1993), «Психологічна та професійна сумісність заступника директора з навчально-виховної роботи і вчителя – як фактор спрямовуючого впливу на зростання педагогічної майстерності вчителів» (2007).
М.В. Мельник виховала переможців Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури в номінації «Кращий твір» (1994), Всеукраїнського конкурсу «Якби я була Президентом» (1999), Всеукраїнського конкурсу публіцистичних творів (Журналістика) (2001), обласних конкурсів знавців рідної мови та обласних олімпіад з української мови та літератури
Онуфрійчук Володимир Іванович
Головний лікар Деражнянської центральної районної лікарні Хмельницької області
За результатами національного бізнес - рейтингу в Україні,
"Деражнянська центральтна районна лікарня Хмельницької області" стала лауреатом Національного бізнес-рейтингу.
Асоціація Економічного співробітництва та розвитку підприємництва України належно оцінила діяльність лікарні, яку очолює Володимир Іванович та присвоїла закладу статус "Лідер галузі 2020року" та керівнику присвоєно статус «Кращий Керівник року 2020».
30 серпня 2020 року з благословення Його Високопреосвященства Високопреосвященішого Антонія, митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського, благочинний Деражнянського району протоієрей Георгій Чернятинський привітав Володимира Івановича з 60-ти літтям від дня народження, з 20-ти літтям призначення на посаду та 120-ти літтям створення районної лікарні.
За старанні труди на славу Святої Церкви, отець Георгій вручив йому орден „Покрова Пресвятої Богородиці“.
Дудко Валентин Парфенійович
1949 -2010 р.р. Декан економічного факультету Чернівецького торгово-економічного інституту
Мишин Леонід Макарович
1942 р.н. Кандидат економічних наук , викладач Буковинського державного фінансово-економічного інституту.
Мельник Володимир Трохимович
1929-2000 р. р.Заслужений працівник сільського господарства України , відомий агроном.«Я — хлібороб. Поле — це моє життя"
Для нього безмежна шана до рідної землі визначила не тільки професію, але й долю. Володимир Трохимович від зорі до зорі засівав ниви, трудився без вихідних
днів і відпусток, знав ціну хліборобської праці. Краяни пошанували працю трударя , який взяв на себе найважчу і найважливішу турботу – працювати на землі,
назвавши на його честь поле – Агрономове поле.Нехай не переводиться селянський рід на українській землі.Хай щедро колоситься нива на Агрономовому полі !
Якимчук Валерій Олександрович
1950 – 2011 р. р.Методист вчителів фізики
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Сандуляк Василь Кузьмич
1949 р. н.Відмінник освіти України .
Директор Зеленченської ЗОШ І – ІІІ ст.
Новоушицького району , Хмельницької області
Марандюк Сергій Павлович
1937 р. н.Кандидат медичних наук ,
асистент кафедри госпітальної тератії.
Німецький Віталій Михайлович
Гравець буковинської збірної з футболу на параолімпійських іграх
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
