A A A K K K
для людей із порушенням зору
Лівинецька сільська територіальна громада
Чернівецька область, Дністровський район

Історія села Козиряни

Дата: 17.01.2021 09:49
Кількість переглядів: 555

Село моє-краплиночка на карті…

…На давній багатій та щедрій українській землі, на території Середнього Придністров'я, серед мальовничих ландшафтів ярів, ущелин та терас розкинувся край, що зветься Північною Бессарабією. 
    І там серед долин і лугів простяглося дивовижне село Козиряни…

Козиряни - малесенька краплинка мальовничого прославленого Буковинського краю. Вперше Козиряни згадуються в документах 1860р. Виникло село із переселенців с.Чепоноси Малинці, Ширівці,  Білівці бувшогоХотинського повіту та села Негринці Новоселицького району за вказівкою пана Жуковського.За переказами, першою хатою села була хатина над яром. Козирянці були кріпаками поміщика Жуковського, який проживав у Петербурзі, а управителем його маєтку був пан Шора. З красивого саду виглядав великий трьохповерховий маєток з флігелями, з мальовничими альтанками та з розчищеними доріжками; величаво височів над панськими полями. Старожили й досі пам'ятають панський сад, який іменували «Шоровим» садом. Все велося добре, земля була, як тепер, щедрою і родючою. Та було одне лихо... Неподалік від села в лісах та ярах поселилися турки. І нерідко вони нападали на село. Забирали молодих жінок та дівчат в полон, дітей вбивали. Грабіжники по - звірячому розправлялися з сільськими людьми. За розповіддю покійного старожила Антона Кукола, якось вночі турки, втікаючи від переслідування козаків, забігли в село. Шукаючи порятунку, звернули до хати покійної Дешки, що жила при долині. Боячись, жінка їх не впустила, а ранком обережно відкрила двері й остовпіла. Турки, тікаючи, загубили золоту дитячу колиску. А по селу миттю розійшлися чутки - турків розбито... Більше не нападатимуть на нашу землю. А згодом розійшлися й інші чутки... Дешка несказанно розбагатіла, купила багато поля, худоби, побудувала нову хату, викопала криницю. Що ж , допомогла турецька колиска!.. З часом село розбудовувалось, росло. Основними заняттями на селі було: землеробство, скотарство, гончарство, ткацтво. Споконвіку Козиряни славилися хазяйновитістю, доброзичливістю та неабиякими умільцями. Непомітно історія не покидає нас і сьогодні. І багато слів не треба. Сьогодні оремо біля Шорового саду, волочимо на Кокошевій могилі. Сіємо біля Монашкової хати, косимо на Лисому горбі, поливати будемо біля Марининої криниці, а обідати і відпочивати - біля Самсонової саджавки. Хто каже, що в Козирянах немає цікавих історичних місць? А вийдіть-но зранку на ці місця, де ми зараз знаходимось, і ви побачите залиту ранковим серпанком границю Румунії, мальовничі села сусідньої Молдавії. А в надвечір’я казково горять сусідні села Новоселицького та Хотинського районів. А ви запитайте козирянців « Який край найкращий, наймиліший?» і у відповідь почуєте: «Звичайно наш - Козирянський».


 

 

 

1901 рік.

В селі побудовано Cвято-Дмитріївську церкву

 

 

 

 

Церква  сучасна

Серед всіх визначних архітектурних памяток головне місце посідає церква, яка знаходиться на північній околиці села. Будівництво розпочалося в 1901 році з благословення Митрополита Санкт –Петербургського Антонія на пожертвування селянина Михайла Андрущака. Цього ж рку, 8 листопада на Дмитра , церкву було освячено, тому вона і отримала назву Свято –Дмитрівська.У  церкві збереглася частина документів, всі записи на словянській та румунській мовах… Документи зберігаються в церкві, але більша частина знаходиться в Кишеневі, в  архіві. Роки радянської влади пережила добре, тобто без руйнувань. Вона працювала постійно:  у воєнні роки, і в післявоєнний період.  04 листопада 2010 року церкву було освячено вдруге та встановлено і освячено капличку біля ФАПу. Для освячення приїздивХотинський Владика Мелентій.  Церква стоїть на просторій ділянці поблизу головної дороги, яка проходить через Козиряни . На високому фундаменті, компактних розмірів, тридільна церква в єпархіяльному стилі, зовнішні стіни якої збереглися в оригінальному вигляді. 
 Звертають увагу великих розмірів вікна в стінах нави, а ще декорування під карнизами дахів нави і першого ярусу дзвіниці. Саме стрункі пропорції дзвіниці плюс веритикальна форма ліхтаря над навою дещо "витягують вгору" горизонтальну спрямованість об'ємів святині.

 

1940 - утворилася сільська рада /перший голова сільради Герасимчук Арсеній /з 1941року по квітень 1944 року сільрада припинила свою діяльність.І відновила її з квітня 1944року.1971 Побудовано приміщення Адмінбудинку

/ сьогоднішня сільська радa/

 

 

 

 

 

 

В серпні 1975року колгосп приєднали до сусіднього колгоспу „Родина „ села Зелена. / голова колгоспу Коваль В.О/
26 лютого 1984року утворився колгосп ім Крупської село Козиряни.

 

 

 

 

 

 

 

За хоробрість і відвагу, виявлену на фронтах Німецько-радянської війни,
 140 місцевих жителів були нагороджені орденами і медалями.
На вшанування односельчан, загиблих у боях проти нацистів,
 у Козирянах встановлено обеліск

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Побудовано ФАП

/завідуючий ФАПом Бажан Ф.І /1984 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

1989 р.

Побудовано Будинок культури на 360 місць

 

 

 

 

1991p.

Побудовано в селі будинок урочистих подій на 500місць / там проводяться весілля, народження, всі урочистості /


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь